Міністр економіки Ігор Петрашко: Більшість банків, які були проблемними у 2014 році, такими і лишилися
Ігор Петрашко колишній інвестбанкір, який з 2013 року працював в одному з найбільших агрохолдингів країни Ukrlandfarming Олега Бахматюка.
Перша спроба Петрашко потрапити на державну службу була у 2014 році. Тоді він брав участь у конкурсі на голову Державної фіскальної служби, але боротьбу за право керувати Податковою програв сумнозвісному Роману Насірову.
Утім Петрашко все ж таки потрапив на державну службу. В березні 2020 року він очолив Міністерство економіки в оновленому уряді, замінивши Тимофія Милованова.
Риторика міністра досить контроверсійна, його цитати швидко розходяться в різних експертних колах і часто піддаються нищівній критиці. Складається враження, що міністра часто інтерпретують не так як йому хотілося б.
Петрашко хоче вищу інфляцію, нижчі ставки по кредитах для бізнесу, і вірить що це можливо, посилаючись на американський досвід.
Активне кредитування міністр пропонує навіть після роботи в агрохолдингу Бахматюка, який є одним з показових прикладів, чому до кредитування варто ставитись обережно.
За інформацією ЕП, у 2019 році НБУ у своїх внутрішніх документах оцінював загальну заборгованість Бахматюка за пов'язаними з ним кредитами у понад 80 млрд грн, які він винен іноземним кредиторам, НБУ, Фонду гарантування вкладів, держбанкам і які навряд чи колись будуть виплачені у повному обсязі.
Утім міністр економіки вважає, що саме пожвавлення кредитування є однією з найбільш ефективних "пігулок" від сьогоднішньої стагнації.
Останнім часом прізвище Петрашка часто згадували в контексті кадрових змін в Кабміні. За словами співрозмовників зі "Слуги народу", президент Володимир Зеленський обіцяв на засіданні фракції, що міністр економіки найближчим часом буде замінений.
З того часу минуло більше місяця і Петрашко досі працює в будівлі на Грушевського.
Про можливе звільнення, фундаментальні реформи та аборигенів з "погрємушками"
- На вашу думку, скільки ви ще часу пробудете міністром?
- Скільки Бог дасть. Немає ніяких речей, які є вічні. Ми прийшли сюди, щоб зробити якусь роботу, щоб допомогти країні, і це не жарт. Я людина з бізнесу, до цього на державній службі не працював. Скільки буде потрібно, стільки і будемо працювати.
- Ходять розмови, що вас можуть звільнити вже найближчим часом.
- Я в принципі не тримаюсь за посаду. Це (звільнення, - ЕП) більше якісь чутки і загальні розмови. Ви ж самі знаєте: озвучувались якісь загальні речі, які потім роздувалися пресою.
- За нашою інформацією питання про ваше звільнення піднімалось на зустрічі президента з фракцією і він обіцяв депутатам, що міністра економіки найближчим часом замінять. Про заміну раніше говорили публічно і самі депутати.
- У нас такої інформації немає.
фото прес-служби мінекономіки
- Один з ваших попередників на цій посаді Павло Шеремета, який прийшов одразу після Революції Гідності, поставив простий, але влучний діагноз економіці України - "система не працює". Є відчуття, що за п'ять років кардинально система не змінилась.
- Система, зрозуміло, завжди міняється дуже складно і Україна в таких постійних викликах. Проте фундаментальні зміни системи відбуваються. Вони відбувалися і в 2015-2016 роках, відбуваються і зараз.
З точки зору економічного формату: мені здається, що була закладена хибна думка в 2014-2015 роках, що буде відкритий повністю ліберальний зовнішній ринок, і він буде працювати як пишуть в книжках. Такого не буває. Усі країни займаються зараз захистом своїх територій, стимулюванням своїх виробництв, розміщенням продуктивних сил на своїй території, соціальною відповідальністю.
На мою думку, це фундаментальна така помилка, "рожевий" оптимізм, такий дитячий. Тому наші системні реформи - в першу чергу, це усвідомлення, що будь-яку державу поважають, якщо вона має сильну позицію, сильну і стабільну еліту.
У 2004 році, коли я навчався в Сполучених Штатах, експорт українських товарів на зовнішні ринки становив приблизно 33 мільярда доларів, а зараз, через 16 років, він збільшився, але не настільки, як би нам хотілось.
- Чому на вашу думку так сталось?
- Нас витискали з ринків. Ми були як ті аборигени з "погрємушками". Нам привозили гроші і казали, от ваш кредит, купуйте тепер наші там автобуси, наші ляльки, наші машини і все інше. Ми казали: супер, як гарно. В цей час закривалися підприємства, закривалися напрямки, люди втрачали роботу і виїжджали закордон.
Ми відкрили повністю ринки. У нас, напевно, найгірші умови в рамках СОТ в світі, або одні з найгірших. У нас була хибно побудована модель, за якою ми відкрили повністю ринки. Тому ми зараз працюємо з такими плачевними наслідками.
- Ви кажете, що відбуваються фундаментальні зміни. Які?
- Були хороші речі зроблені у сфері дерегуляції, реформі публічних закупівель Prozorro - хороша система. Були прийняті і законопроєкти, які зараз нам потрібно втілювати. Багато чого гарного приймається, але нічого часто не втілюється. Наприклад, ті ж концесії.
Загалом в країні, де 40+ мільйонів населення, неможливо точковими проєктами досягти сталого економічного розвитку. Він можливий тільки в балансі великого бізнесу, середнього, малого і мікро-бізнесу.
Малий і мікро, середній - це основа працевлаштування, це основа для заробітків людей, для регіонів. Великий бізнес - це дослідницька база, це експорт, це складні технологічні рішення, це участь у кооперації. Тільки в комбінації усіх цих чинників можна побудувати велику успішну країну. Потрібні комплексні рішення.
- Необхідні фундаментальні комплексні реформи. Держава повинна створити передумови, наприклад у вигляді дешевого кредитування. Але як це корелює із сьогоденням?
Впроваджуються державні програми, є спроби в ручному режимі знизити ставки. При цьому ніяких передумов для появи на ринку дешевих і довгих грошей немає. Більше того, уряд знову робить все для того, щоб цього не відбулось у найближчі 5 років, нарощуючи дефіцит бюджету і створюючи передумови для чергової боргової кризи.
- Це складне питання. Насправді, у нас дуже багато таких дискусій і дебатів, як краще зробити комбінацію цих всіх рішень. Бо прийняття якихось рішень в одному напрямку створює проблеми для інших.
Якщо ми говоримо, скажімо, про кредитування, про ту ж саму емісію грошей, то все це міфи. У нас немає емісії грошей. Що таке емісія грошей? Емісія грошей - це коли іде додатковий випуск. Сьогодні банки не використовують існуючі кошти, які вони мають. Вони розміщають їх на депозитних сертифікатах НБУ чи мають надлишковий капітал.
Відповідні цифри коливаються приблизно в районі 110 млрд гривень, які просто тримаються на рахунках НБУ, коротка ліквідність і ще залишкова надлишкова капіталізація десь на рівні 50 млрд грн. Просто треба, щоб вони активніше використовували цей запас.
Також є надзвичайно дорогий державний борг. Немає ніякої проблеми в тому, що Україна має одне з найнижчих співвідношень державного боргу до ВВП, якщо врахувати тіньовий сектор. З урахуванням цього у нас взагалі одна з кращих цифр в світі, не враховуючи азіатські країни, Близького Сходу чи Росії, які є ресурсно орієнтованими і не мають великого міжнародного боргу.
У Японії, наприклад, борг - 240% ВВП, але в них обслуговування 0,1% чи 0,01%. Зрозуміло, що за таких обставин вони собі можуть дозволити. У нас при 60% боргу до ВВП обслуговування десь на рівні 10-12%. Ми розуміємо, наскільки величезна і неспівмірна диспропорція у нас щодо обслуговування боргу. І це об’єктивно сталося.
Про дешеве кредитування, зміни в НБУ, курс гривні, який "бахнув" всіх, ОВДП та інсайдерські операції
- Так звані "маастрихтські критерії", якими допускається 60% держборгу до ВВП, ймовірно, не дуже підходять для таких країн як Україна. У нас проблема не в теоретичному співвідношенні, а в залежності бюджету від запозичень, від ринку ОВДП, від державних банків, а державних банків - від процентних доходів по ОВДП.
Уявімо, що у державних банків, в портфелі яких приблизно 300 млрд грн ОВДП, зникає можливість отримувати ту дохідність в районі 10%, яка є зараз, як їм обслуговувати далі свої пасиви? Ці кошти ж не просто так не йдуть на кредитування, є ризики…
- Перерозподіл з непродуктивного в продуктивний сектор. Подивіться дохідність банківської системи за минулі роки. Вона зашкалює. Чи вона має бути такою? Подивіться в Євросоюзі і Сполучених Штатах: банки працюють на рівні маржинальної рентабельності, тобто мають реальні проблеми з дохідністю. У нас вони зашкалюють. Через що?
Через те, що є перерозподіл грошей. Вони мали би кредитувати, брати ризики. Це не нормально, коли основними донорами бюджету в тому числі є державні банки.
Ринок почав вирівнюватися частково, тому що інша частина проблематики - це пасиви банків, які йдуть з депозитів. Депозити зараз по долару - 0,1-0,2%, і тут у нас майже як в Євросоюзі і Сполучених Штатах. Банки беруть в населення ресурс і їм нічого не платять за це.
фото прес-служби мінекономіки
- Для гривні такі ставки неможливі...
- Для гривні - це питання. Завжди. Інфляція, ставка, обслуговування. Якщо ми залучаємо кошти в Сполучених Штатах чи Європі, інфляція на доларовий депозит береться теж там, в Штатах взагалі нічого не платиться - 0,1% чи 0,2%. Інфляція ж вища у Штатах, десь 1,3%.
У нас дуже серйозні "аналітики", які розповідають, що не може бути гривнева ставка нижче інфляції. Може бути. В Сполучених Штатах ще 20 років тому діяв закон, який обмежував навіть депозити. Там трохи інша логіка була, але одна з ідей була в тому, щоб не створювалася штучна конкуренція, і щоб банки, не витрачаючи дорогий ресурс, не йшли потім у дорогі ризиковані проєкти і втрачали гроші.
Тобто, ми розуміємо, що баланс, ресурсна база складається з двох частин: тієї, до якої потрібно залучити кошти в населення - доларові депозити вже там, в гривні ми рухаємося. Нам швидше треба рухатися до того, щоб ставки були суттєво нижчими по депозитах. Зараз все одно ставки суттєво нижчі, ніж наприклад у 2007-2008 роках. Вони вже не є для більшості населення інструментом для накопичення, але вони є супротивом для кредитування.
Якщо ми подивимось на ставки депозитів західних банків, там ви вже не побачите ні 8%, ні 9%, ні 10% в гривні.
Реформа банківської системи незавершена. Тобто, в нас більшість банків, які були проблемними у 2014 році, такими і лишилися. Ви подивіться, хто продовжує платити високі відсотки і ми знаємо, чим це завершується…
Тож державі потрібне реформування банківської системи. Але ми говоримо про те, що база має вирівнюватися і це дасть можливість кредитуватися. Чого вона не падає? Це курка чи яйце? Попередні політики по залученню державних коштів були, я вважаю, теж не зовсім правильними. Мінфін створював вимушено сильний попит, банки тримали сильний відсоток, тому що вони розміщали, вони заробляли свою маржу. Для чого їм був весь цей процес?
Тобто, була така схиблена система. Ніде, ні в Євросоюзі, ні в Сполучених Штатах вона так не працює. Національні банки виконують активну роль в монетарній політиці. В нас єдиним таргетом була інфляція, чого немає в жодній монетарній країні світу.
Тому я дуже радий, чесно кажучи, що зараз Національний банк змінився, є нова концепція політики. Ми рухаємось в напрямку США в більшій мірі зараз.
- Ви кажете, що за зміни керівництва Нацбанку почала змінюватися ситуація. В чому саме це проявляється? Що саме відбувається в Нацбанку, що додає вам оптимізму?
- Саме спілкування, розуміння того, що є діалог, нові засади кредитної грошової політики, які прийняті були Національним банком. Радою НБУ. Це все правильні речі. Вони, зрозуміло, не будуть відбуватися за день, але це сигнал.
Ми вже бачимо цей сигнал, реагують банки, реагують ринки, починають створювати і кредитні департаменти в комерційних банках. Тобто всі розуміють, що буде зростати кредитування реального сектору економіки. Ринками управляє очікування.
Раніше було очікування, що тебе душать. Зараз, мені здається, трошки відношення бізнесу інше - отримали надію. Чи воно буде реалізоване, чи ні - важко сказати, але ми зробимо все для того, щоб така політика була реалізована.
- Розмови з банкірами свідчать про те, що вони зважено відносяться до свого ризик-менеджменту і це цілком виправдано, бо вони мають людям віддати кошти. Більш того, вони кажуть - ми із задоволенням би кредитували реальний сектор економіки, але за гарних корпоративних клієнтів іде бійка, дуже велика конкуренція. Де їх взяти банкам?
- Це частково маніпуляція зі сторони банків і частково - правда. Ви питаєте про це банки, які абсолютно комфортно себе почували в останні чотири роки, заробляючи на ОВДП. В такому випадку не треба тримати ні філії, ні людей, ні ризик-менеджмент, нічого іншого, тож зрозуміло, чому вони комфортно себе почували в цій ситуації.
Що означає для них хороший клієнт? Запитайте хороших клієнтів, чи вони можуть взяти на 10 років проєкти по будівництву, наприклад, чи на елеватори, чи на машинобудування? Ніхто не дасть. Вони хороші клієнти, але клієнти не хочуть брати на 6-12 місяців під оборотний капітал.
Я просто не буду називати банки. Ми зустрічалися із західними банками, у них ліміти на країну, які міняються тільки з ростом ВВП і зі зміною рейтингу. Там складніша ситуація, але вони також це обговорювали і для них не тільки облікова ставка є вартістю ресурсу, а також конкурентне середовище між іншими банками.
Звідки тим клієнтам взятися? Клієнти будуть за декількох передумов. Одна з них - альтернативні можливості.
Є банки, є клієнти, у них є якась певна кількість грошей, наприклад, 100 гривень. Банк каже: я 70 гривень можу розмістити в ОВДП, у мене стабільний дохід. Залишається 30 гривень, і на ці гроші я би хотів прокредитувати 3-4 клієнтів. Все, вони далі не рухаються, тому що Нацбанк забирав частину, решту на ліквідність, або банк міг також в цінні папери перевести залишки.
Тобто, банки повністю були замкнуті. Якщо міняється парадигма і ми кажемо, що у банків основне завдання - це в кожній країні кредитувати бізнес, або не кредитувати. Якщо ви просто зберігаєте гроші людей, зберігайте й не кредитуйте. Тоді й людям ви не зможете платити. Але не заробляйте знову на державі.
Це неправильний, хибний підхід. Тепер банки зможуть виконувати свої нормальні ролі, і в цьому я бачу основні сигнали Національного банку.
ФОТО ПРЕС-СЛУЖБИ МІНЕКОНОМІКИ
- Тобто, кредитування має збільшуватись за рахунок зменшення привабливості ОВДП?
- За рахунок зменшення ОВДП, за рахунок більш активної участі Національного банку, за рахунок зниження відсоткових ставок через репрофайлінг, який займе, зрозуміло, не один місяць, або два, але це буде довга стратегія. За рахунок змін часткових вимог щодо резервування, якщо буде таке рішення НБУ по певних напрямках. У нас досі була одна з найбільш затиснутих банківських систем світу.
За рахунок полегшення, приведення у відповідність до європейських норм операцій з виведення і введення капіталу в Україну. Щоб підприємець не давав кіпу документів у банк, яка потім б йшла в Національний банк, і тільки потім твої кошти випускали. Такого ніде немає.
Через що в нас ІТ-сектор розвивається добре? Бо немає регуляції. І всі нормально зарплати платять, люди працюють. Але не з українськими банками в основному. У нас чомусь вважається, що всі українці, український бізнес - це погано.
5 мільярдів доларів приблизно зайшло в ОВДП. Ми ж розуміємо, всі ж розумні люди, що це короткострокові інвестиції. Ми розуміємо, що ці гроші зайшли спекулятивно. Але ми повинні розуміти, що їх будуть забирати. Це не інвестор, ми повинні це розуміти. Треба було все викупити в резерви. Викупили, але викупили десь 2,5-3 мільярди. Через це стався спекулятивний ріст курсу гривні. Тому що це не є інвестиції. Якщо інвестиції, їх можна не викуповувати.
Ви розумієте, що через півроку-рік будуть ці гроші виходити. Всі 5 мільярдів до копійки мали бути викуплені, курс мав на той час бути підтриманим по 28, не було передумов для підсилення, бо маніпулюють, кажуть - "заходили інвестиції". Заходив спекулятивний капітал!
Що створили? Курс 23 гривні за долар, "бахнули" всіх наших експортерів на кінець року, тих металургів, аграріїв, коли їм треба продавати активно найбільше продукцію, і все. Частково банки поживилися на цьому, частково поживилися нерезиденти на ОВДП, які теж не зовсім задоволені, бо мають зараз проблему з ліквідністю, з виходом. Але, знаєте, всі незадоволені і всі втратили.
- На вашу думку, це були інсайдерькі операції?
- Я вважаю, що інсайдерські операції.
- У ринкових економіках подібні ймовірні маніпуляції перевіряють відповідні органи, які цим займаються, і є відповідні закони, які це регламентують. Чи на рівні уряду і президента хоча б ідуть розмови про те, що ці речі повинні бути фундаментально впроваджені в Україні?
- Ми зараз воюємо. Бачите, яка йде війна за службу фінансових розслідувань, за орган, який в принципі мав би спростити для бізнесу життя...
- А ви на якому боці в цій війні?
- Я взагалі на боці бізнесу. Ще недавно я працював саме в цьому секторі.
- Той законопроєкт щодо Бюро економічної безпеки, прийнятий у першому читанні, є оптимальним?
- Треба прийнятий такий закон, який би прибрав дублюючі функції, і максимально б зменшив вплив на бізнес правоохоронних органів.
Про захист "хіміків" Фірташа та перегляд умов торгівлі з ЄС
- Як ви вважаєте, економічна частина Асоціації України з ЄС має бути переглянута?
- Має бути. Я великий прихильник Європейської асоціації, особливо зараз, в часи економічних блоків. Країни не будуть виживати індивідуально, крім ультравеликих, таких як Китай чи Сполучені Штати.
Країни Європейського союзу - переважно малі країни, навіть якщо окремо брати Німеччину, Францію, Іспанію чи Італію. Це великі країни, але малі по суті, але в глобальному масштабі ЄС - величезний, це номер один, далі - США, Китай та інші. Україна не може не бути частиною блоку.
Разом з тим, п'ять років минуло з часів підписання Угоди про асоціацію, п'ять років так званого stand still, коли не переглядалися умови. Тож зараз це нормальний процес, починається перегляд, дискусія. Багато європейських компаній вже працюють в Україні, і вони хочуть і розуміють, що для них це краще - мати тут майданчик, і вони вже зацікавлені у вільній торгівлі. Тож в нас вже є свої союзники.
Правда, ми дуже маленькі, знову ж таки, бо наша економіка маленька і загалом у нас мало союзників, але їх стає більше. Знову ж таки, ми не за "купуй українське", а за "виробляй в Україні".
Представники європейських компаній, з якими ми зустрічались, кажуть: "Локомотив "Україна" потребує кардинального оновлення". Це стосується всього, і в тому числі інфраструктури. Це для європейських компаній клондайк. Вони не зацікавлені, щоб сюди зайшов Китай. Гроші в світі не проблема, єдине - треба нормальне розуміння і умови.
Щоб не було так, що європейська компанія побудує тут завод, наприклад, і буде претендувати на тендер, а прийде якась компанія зі Сходу, вибачте, і дасть на 1 долар дорожче. Такого не має бути. Тому економічний блок з Євросоюзом надзвичайно важливий. Ми будемо його переглядати - посилювати, щоб збільшувати об'єми торгівлі по переважній кількості позицій.
- Якщо ми торкнулись теми торгівлі. Можете пояснити вашу позицію по історії із захистом українського виробника на прикладі "хімічних" заводів Дмитра Фірташа".
- Ми прийшли в квітні і почали це аналізувати. Ми це питання, якщо ви помітили, виносили в публічну площину і ініціювали дискусію, а не просто прийняли рішення. Коли мені принесли розрахунки, ми побачили, що були підстави для введення захисних мит минулого року, але тоді їх не вводили. Підстав цього року не було.
ФОТО ПРЕС-СЛУЖБИ МІНЕКОНОМІКИ
- Що в розрахунках? Тобто минулого року треба було захищати?
- Так, я би захищав українських хіміків минулого року. Але цього року була унікальна ситуація і ми побачили іншу статистику, через що у нас дискусія затяглася. Об'єктивно частка українських виробників почала зростати. Зараз статистика показує, що наші хіміки нормально експортують і частки ринку розподілилися.
Це пов'язано частково з коронакризою і з тим, що все ж таки оці питання так званої конкуренції були перебільшені. Аграрії справедливо казали, що в них ціна на FOB в Україні вища. Але від тієї кількості імпорту ціна не залежала і зараз ціна не впала.
Ми вважаємо, що виробник-імпортер - це щось таке ефемерне. Ні, є ще трейдери. Якщо трейдери концентрують весь імпорт, то вони в першу чергу не зацікавлені в тому, щоб падали ціни. А в нас є суттєва монополізація по трейдерах, і це проблема, в якій буде розбиратись Антимонопольний комітет.
Щоб ціни зараз рухались вниз, треба щось вирішувати з кількістю трейдерів, з прямими контрактами, зі всім іншим.
- Що ви скажете щодо програної справи про аміачні добрива в арбітражі СОТ. За цим рішенням Україна повинна була до 15 вересня прибрати захисні мита, введені проти російських постачальників добрив, але так цього і не зробила. Як це взагалі сталося?
- Справа і справді була програна кілька років тому. Ми узгодили в рамках СОТ комфортні для нас строки і умови виконання цього рішення. Ми мали виконати це рішення до вересня. 28 вересня відбулося засідання Органу СОТ з врегулювання спорів. До цього ми повідомили, що всі порушення усунуті. Тому усі натяки про невиконання -- непідтверджені інсинуації.
Що відбувається на державних підприємствах та які депутати ходять до Петрашка
- Одна з головних претензій від депутатського блоку - те, що відбувається на державних підприємствах. За словами наших співрозмовників, там нічого не міняється, корупційні потоки нікуди не ділись, а окремі чиновники і депутати продовжують паразитувати на них
- Це не так.
- Про подібні факти нам багато депутатів говорили, і наводили приклади.
- Це все одно поодинокі заяви, якщо так взяти, і вони базуються на якихось певних речах. Я не хотів би це коментувати, але ви розумієте, що державний сектор завжди був годівничкою для багатьох учасників, і в тому числі наближених до парламенту.
Зрозуміло, чому це їх турбує. Ми передали на приватизацію 188 підприємств і ми стараємося міняти керівників на підприємствах. У нас немає "любимчиків" чи "своїх людей". За весь час моєї роботи ніхто не може дорікнути мені, що хтось прийшов від Олега Бахматюка, у якого я працював раніше, чи від будь-кого іншого. Немає таких прикладів взагалі, тому заяви - голослівні.
Ми передали підприємства, зараз передаємо спиртові заводи додатково… Тобто, ми прихильники максимально швидкої приватизації всіх.
З іншого боку, ми підготували список підприємств, які не підлягають приватизації. Всього підприємств у переліку 659. Але треба розуміти, що з цієї кількості 133 підприємства - це заклади культури, 102 - підприємства оборони, і ще 341 лісгоспів. Тобто, якщо відняти, то залишається 83 підприємства. Ми вважаємо, що в державній власності повинно приблизно стільки ж і залишитись.
- Загалом, чи є ви прибічником приватизації?
- Великим прихильником.
- До вас ходять депутати з різними сумнівними пропозиціями щодо державних підприємств, наприклад, щоб призначити потрібну людину на те чи інше підприємство?
- Дуже мало приходять. З такими пропозиціями не приходять.
- Ви знаєте Артема Чорноморова, це один із депутатів "Слуги народу"?
- Так, Чорноморова знаю, бачив.
- Він не приходив до вас з якимись пропозиціями?
- Ні.
- З достовірних джерел нам відомо, що він приходив до вас із питанням про отримання контролю над держпідприємством "Степове", а також щодо інтересів в Аграрному фонді. Ви можете спростувати це?
- Я вам гарантую. Я взагалі не знаю, що таке підприємство "Степове". З Чорноморовим ми перетинались на аграрних форумах, він активний учасник аграрного комітету ВР, а я з комітетами спілкуюся. Я подивлюся, такого підприємства я не знаю. Аграрний фонд? Точно не приходив з цим питанням.
- Наприклад, є такий держаний зернотрейдер - ДПЗКУ. До його діяльності завжди було багато питань. Ще недавно в цій держкомпанії працювали люди з компаній, які належали Чорноморову, а його брокерська компанія заробляла на конкретних угодах ДПЗКУ. Вам відомо, що там відбувається?
- Я не знаю. В ДПЗКУ був керівник, якого ми планували лишити. Коли я прийшов, ми не міняли там керівника. Там був Саймон Чернявський і він самостійно звільнився, буквально в перший тиждень моєї каденції.
фото прес-служби мінекономіки
- За нашою інформацією, певний тиск з боку депутатів на нього був?
- Проте, точно не від нас. Він звільнився, коли я прийшов, через деякий час, і навряд чи я за один тиждень міг би якось на нього впливати.
У нас немає якихось пріоритетів по персоналу, в нас є бачення по результатах. Ми туди направили комісію по аудиту, що ми проводимо по всіх підприємствах - і по ДПЗКУ, і по Аграрному фонду. По Резервному фонду, до речі, зараз якраз мала би на цьому тижні закінчуватися регіональна перевірка. Це всі довгі процеси і ми реагуємо, виходячи з результатів.
- Ми не знаємо те, що там відбувається. Усі держпідприємства захищаються "комерційною таємницею". Той же Аграрний фонд завжди був цікавий і великому бізнесу, в тому числі і тому ж самому Олегу Бахматюку, з компаніями якого у 2015 році фонд укладав більшість угод із закупки зернових.
- Тоді насправді нічого дивного в цьому не було. Зараз таких операцій взагалі немає. Бахматюк взагалі не працює ні з однією з державних компаній.
- Ви з ним як зараз взагалі, спілкуєтеся?
- Звичайно, що час від часу спілкуюся, по телефону.
- Особисто не зустрічаєтеся?
- Він же не в Україні. Я з країни не виїжджаю поки що, в Польщі єдиний раз з візитом був. Проте ще раз наголошую, що по всіх компаніях немає ніякої там співпраці, щоб всі були спокійні. Навіть натяку немає. Ні з Резервним фондом, ні з Аграрним фондом, ні з ДПЗКУ.
А що стосується попередніх років, то будь-яка державна компанія хотіла б працювати з великими аграрними компаніями, менші ризики, менші ризики неповернення. Коли Аграрний фонд припинив співпрацю з великим компаніями, почалися зловживання і масові крадіжки на тих підприємствах. Великі компанії були гарантом того, що всі кошти повертаються, що поставки ідуть.
- Один з депутатів казав нам, що ви дуже рідко зустрічаєтеся із заступниками. Точніше: щоб довести щось до вас, провести ініціативи, приходиться пройти якийсь великий супротив.
- А хто це каже?
- Не можу сказати.
- Це дивно, дуже дивно. Я зустрічаюся із заступниками кожен день. У нас регулярні зустрічі по понеділках зранку. Нарада є у прем’єра, яку він робить зі всіма міністрами, після цього у мене нарада із заступниками, у мене нарада з ними і перед засіданнями Кабінету міністрів. Тобто, вони регулярно проходять незалежно від будь-яких ситуацій, двічі на тиждень на постійній основі.
Часто ми проводимо також проміжні наради у вівторок, четвер чи п’ятницю залежно від потреби. В мене був зараз мій перший заступник Юлія Свириденко, яка зараз активно працює. Я з усіма в постійному контакті, Світлана Панаіотіді, Ірина Новікова, яка зараз займається малим і середнім бізнесом активно. Тарас Висоцький, Сергій Глущенко, Олександр Романішин, Дмитро Романович, Тарас Качка, Ігор Дядюра.
- За нашою інформацією, ви часто зустрічаєтесь також з Вадимом Денисенком. Яка у нього роль?
- Радник на громадських засадах, з комунікаційних питань. Він одразу, як тільки прийшов, багато мені допоміг в тому, щоб наладити комунікацію і роботу.
- Ця людина так само пов’язана з вашим колишнім роботодавцем і працювала на нього?
- Він ніколи з колишнім роботодавцем не працював, тому я не знаю…
- Він ніколи не працював з Бахматюком?
- Ні. Денисенко був представником уряду в парламенті. Можливо, він був комунікаційним консультантом. Той же "Укрлендфармінг" - це 30 тисяч представників разом в Авангардом і усіма іншими компаніями.
Ми працювали зі всіма банками практично, з більшістю юридичних компаній України, з більшістю інвестиційних банків, з більшістю медіа України і іноземними, включаючи Блумберг, Ройтерс, та всі інші структури. Тому медіа-консультантів у нас було дуже багато.
Чи буде Мінагро і чи отримають допомогу аграрії, які постраждали від посухи
- Що стосується Міністерства аграрної політики. Якою ви бачите модель існування цього відомства, яке зараз у складі Мінекономіки. Раніше президент казав, що буде окреме Мінагро. Чому ж тоді в бюджеті на 2021 рік немає коштів на нього?
- Це концептуальне питання. Щодо нього було багато заяв і обговорень.
Важливо, щоб було ефективне функціонування міністерств і відомств. Кожна країна має своїі формати. Хтось має виділені міністерства, хтось має більше, хтось - менше. Моя особиста думка: ні в якому разі не заперечуючи тезу що Міністерство аграрної політики може бути, я загалом не прихильник великої кількості міністерств.
В Сполучених Штатах небагато міністерств. В Польщі зараз триває дискусія і там кількість міністерств планують скорочувати для економії бюджетних коштів.
Важлива ефективність роботи. В мене є два профільних заступника, які займаються аграрними темами і я сподіваюся, що аграрії задоволені. Стільки уваги, скільки ми їм приділяємо, їм вистачає.
фото прес-служби мінекономіки
- Мені здавалось навпаки. В профільних асоціаціях скаржаться і кажуть, що потрібне аграрне міністерство.
- На зустрічах з аграрними асоціаціями, остання з яких була в Кропивницькому, таких питань не ставили, і ніхто їх не піднімав. Ми можемо сказати, що в бюджет на наступний рік заклали і просимо суттєво збільшити суми компенсації аграріям.
Тобто, ми повністю виконуємо функцію аграрного міністерства. Ще раз наголошую: в мене є два повноцінні заступники, які в постійному контакті з усіма рослинниками, виробниками, виноробами. Ми активно опрацьовуємо питання зрошення. Тому, на мою думку, функцію аграрного міністерства ми виконуємо дуже добре. А думки завжди є різні.
- Щодо зрошення: про які конкретні проєкти йдеться?
- Ми формуємо новий підхід до цього питання. Я не є прихильник точкових проєктів і хочу, щоб воно було доступним і затребуваним ринком. Тут є два напрямки.
Напередодні у нас була велика координаційна нарада за участю міністра екології, Державного агентства водних ресурсів, профільних комітетів ВР, підключались губернатори і учасники ринку. За результатами ми сформулювали концепцію, яка готується на рівні законодавчих актів - про об’єднання водокористувачів.
Другий - те, що знаходиться під Міністерством розвитку економіки, сільського господарства і торгівлі. Це робота з фермерами, які потребують коштів, щоб зробити цю так звану "останню милю" - прокласти трубки, закупити обладнання. Тут ми розширили програму компенсації, включивши відповідне обладнання.
Ми домовилися, що розширимо ще більше кількість українського обладнання по зрошуванню, включивши їх в програму компенсації.
Загальна сума, яку ми плануємо закласти на наступний рік для аграрного напрямку, це 8,5 млрд гривень. Ще 1,5 млрд на зрошування - це без каналів, бо Міністерство екології закладає інший напрямок.
- Чимало аграріїв постраждало від посухи. Чи планується компенсація для них? Як ви це бачите?
- З тих ресурсів, які є цього року для аграріїв, ми зможемо допомогти в рамках фінансових програм. Наприклад, в програмі "5-7-9" 56% - це саме сільськогосподарські підприємства. Програма перевалила за дев’ять мільярдів, за тиждень ми будемо мати десять мільярдів і 20 мільярдів до кінця року.
Аграрії користуються цією програмою, отримують кредитні ресурси під нуль відсотків, деякі - до 5%, але більшість - під "нуль" відсотків.
Що стосується аграріїв півдня, то тут ми з губернаторами зібрали усю необхідну інформацію по аграріям, які мають кредити, і провели роботу з банками, щоб перевести позики під програму "5-7-9". 80% всіх звернень отримали в банках позитивну відповідь. Це були ті речі, які ми могли зробити.
Щодо прямої компенсації, то це компетенція більше Верховної Ради, тому що з резервного фонду виділення коштів приватному сектору передбачене тільки на поворотній основі. Механізму немає.
Проте ми хочемо, щоб це не повторювалось в наступні роки. Тому в наступні роки у нас буде програма агрострахування. Ми компенсуємо ставки по страхуванню, тому що ринок сам себе не запустить.
- Як взагалі це буде відбуватись? Як на це реагує страховий ринок?
- Якщо парламент підтримає, буде виділено в районі 672 мільйонів гривень саме на компенсацію страхових платежів. Це запустить новий ринок. Зрозуміло, будуть різні коефіцієнти. Наприклад, для півдня Одещини буде 1,3. Це експерті речі, які ми напрацьовуємо з асоціаціями. Ми бачимо зацікавленість і від страхових компаній та спробуємо допомогти, щоб цей ринок сформувався протягом 2021-2023 років.
- У нас досі немає очільника Держспоживслужби, ключового відомства, яке захищає споживачів. Було два конкурси і дві співбесіди. Коли буде призначення? Що взагалі тут відбувається?
- Служба проходить активне реформування відповідно до наших міжнародних зобов’язань, відповідно до євродиректив. Не тому що ми так хочемо, чи вважаємо, що так буде краще, а тому що торгівля з Європою, створення промислового безвізу, рух в цьому напрямку передбачає активну інтеграцію Держспоживслужби.
Зараз Держспоживслужба активно впроваджує цифровізацію процесів. Цифровізацію скарг споживачів, роботи на кордонах з митними деклараціями, щоб максимально знизити кількість блокувань експортера чи імпортера.
Виконуючий обов’язки служби на даний момент працює. Я абсолютно задоволений її роботою. Конкурс ми не можемо запустити, оскільки є мораторій на проведення конкурсів в період карантину. Враховуючи, що карантин для Євросоюзу є більше правилом ніж виключенням, ми вирішили що проведемо елемент добору. Сьогодні завершується термін подачі документів. Не маю ще інформації, хто подавав документи.
По материалам: http://www.epravda.com.ua/publications/2020/10/6/665953/